Зимовий сорт американського походження, відібраний 1890 року у Східній Вірджинії А.Х. Моллінгсом.
В багатьох країнах він залишається сортом №1 (Італія, Франція).
Походження: випадковий сіянець (США)
До Державного реєстру сортів рослин внесений у 1986 році. Рекомендований для вирощування в зонах Степу та Лісостепу.
Стійкість до грибних хвороб та зимостійкість середня.
Дерево середньоросле, з високоокруглою, а з часом округлою середньої густоти кроною. На середньорослій підщепі вступає у плодоношення на 3-4 рік після садіння.
Урожайність 8-річних дерев – 35-50 кг/дер. (28-63 т/га).
Плоди середні та великі (125-250 г), плоско-округлі, зеленувато-жовті, з яскраво-червоним розмитим рум’янцем, інколи зі смугами на більшій частині або на всій поверхні, і з численними, дрібними, сірими, малопомітними підшкірковими цятками та слабим сизим нальотом. М’якоть кремова, щільна, дрібнозерниста, соковита, солодко-кислого смаку (7,5-8,0 балів), з середнім ароматом. Знімальна стиглість настає у кінці вересня, споживча – у листопаді. У холодильній камері зі звичайною атмосферою плоди зберігаються до червня.
У плодах міститься, %: сухих розчинних речовин – 13,4-13,8, цукрів – 9,0-10,7, органічних кислот – 0,5-0,6, пектинів – 0,9-1,0, а також, мг/100 г сирої маси: Р-активних речовин – 129-222, вітаміну С – 6-7.